Цікаве про Добруджу

На глибині 150–200 метрів Чорне море майже позбавлене кисню: це найбільший аноксичний басейн у світі, а затонулі там кораблі зберігаються майже неушкодженими сотні років.

2018 року в Чорному морі знайшли найстарішу неушкоджену затонулену в світі: грецький корабель понад 2400 років, схожий на зображення на античних вазах.

Чорне море колись було прісноводним озером; за теорією «potopu» води Середземного моря вірвались через Bosfor близько 7500 років тому.

Констанца — найстаріше безперервно населене місто на території Румунії: понад 2500 років від заснування Tomis.

Казино в Констанці приймало рулетку лише кілька десятиліть, але було госпіталем у обох світових війнах.

Генуезький маяк у Констанці нагадує про генуезьких купців, які в XIII столітті контролювали торгівлю на всьому Чорному морі.

Солєность Чорного моря примерно вдвое ниже океанской: поетому вода «щипроків» глаза меньше.

Остров Змеиний, в 45 км от дельти Дуная, в античности був священним островом Ахилла с храмом, прославившимся во всєм греческом мире.

Пляж в Наводарі — один из самих широких в Европе: в некоторих местах от дамби до води более 200 метров песка.

Порт Констанци — найбільший порт на Чорному морі; його збудували за планами того самого Anghel Saligny, що спроектував міст у Чернаводі.

Курорт Mamaia був обустроен как современний курорт ще в 1906 році — с виллами, казино і набережной, задолго до туристического бума після 1960 року.

Чорне море получает пресную воду почти только из рек: одна Дунай вносит около 70% всего обєма пресной води, поступающей в бассейн.

В Констанці працює найстаріший действующий маяк современной Руминии: генуезский маяк, символически восстановленний, напоминает о средневековом порте.

На добруджанському узбережжі є солоні озера з концентрацією вищою, ніж у Чорному морі: Tekirghiol, Tatlageac, Siutghiol.

В римскую епоху в Томісі були акведук і общественние терми: місто був одним из наиболее урбанизированних поселений провинции Нижняя Мєзия.

Остров Овидий, соединєнний с констанцьким полуостровом дамбой, назван в чє изгнанного поета і хранит римские руини.

Руминское узбережжя протянулось примерно на 244 км, почти всє — в Добрудже, от Vama Veche до Sulina по рукаву.

Мул озера Tekirghiol класифікують як сапропель: він утворюється на дні без кисню, уже тисячі років.

Дунайська дельта — самая молодая форма рельефа Руминии: она продолжает расти — примерно на 40 метров в рік там, где река виносит в море 60–70 миллионов тонн аллювия.

В дельті знаходиться найбільша колония пеликанов в Европе: более 60% европейской популяции розового пеликана гнездится здесь.

Ліс Letea — самий северний субтропический лес Европи: лиани достигают 25 метров, а серед дюн свободно живут одичавшие лошади.

Старий маяк в Sulina сьогодні более чем в 2 км от моря: дельта виросла настолько, що маяк, збудованийний на берегу в 1870 році, оказался в центре міста.

В Sulina, в период Европейской комиссии Дуная, повседневно говорабо более чем на десяти язиках, а космополитическое кладбище хранит могили всех конфессий, в том числе пирата.

Иван Пацайкин, величайший каноист всех времєн (7 олимпийских медалей), родился в Mila 23 — рибацкой селі, доступной только по воде.

Камиш в Дунайской дельті образует найбільше сплошное камишовое массив в мире: около 1 700 км².

В дельті обитают более 300 видов птиц і около 135 видов риб — от гигантских осетров до крошечних пескарей длиной в несколько сантиметров.

Рукав Sulina був укорочен с 92 до 64 км работами Европейской комиссии Дуная: первий крупний «европейский» инженерний проект Руминии.

Дунайский осєтр — найбільша мигрирующая риба в мире; он может превишать 1000 килограммов; гигантские екземпляри ловились у устья Дуная вплоть до XX століття.

Дунайська дельта — единственная дельта Европи, полностью включєнная в сеть ЮНЕСКО «Всемирное наследие» как биосферний заповедник.

Деревня Mila 23 доступна почти исключительно по воде або по грунтовим дорогам: у неє немає постоянного автомобильного моста в остальную часть страни.

Caraorman — одна из немногих дубрав в мире на песчаних дюнах: століттяовие дуби растут прямо на барханах.

Самая знаковая риба дельти — осєтр — оказалась на грани исчезновения; искусственное разведение медленно возвращает его.

Рукав Chilia — единственний рукав Дуная, которий не був существенно отведєн: он несєт около 60% стока реки.

В Sulina Европейская комиссия Дуная действовала как міжнародная администрация реки с 1856 по 1921 рік.

Риболовство сетями в дельті строго регламентировано: многие зони закрити для промишленного риболовства.

Красное озеро в Caraorman названо так из-за красних водорослей, окрашивающих воду роківом.

В дельті проживает более 45 000 постоянних жителей, хотя многие посетители считают еє полностью дикой.

Гори Măcin — древнейшие гори Руминии: они сформировались более 300 миллионов років назад, в герсинскую орогению, ще до динозавров.

Вершина Цуцуяту, самая високая точка Добруджі, имеет всего 467 метров, но Măcin когда-то був горной цепью альпийского масштаба, стєртой ерозией.

Национальний парк «Гори Măcin» — единственное место в Европе, где на столь малой площади встречаются понтийская степь, балканские леса і герсинские скали.

Гранит из Măcin вимостил Бухарест і Констанцу: итальянские каменотєси из Фриули, поселившиеся в селі Greci, обрабативали его поколениями.

В Măcin обитает черепаха Германа — найбільша наземная черепаха Руминии, защищєнний реликтовий вид из более тєплих времєн.

Добруджанський полоз та інші види змій і ящірок роблять Măcin регіоном з найбагатшим рептилієним різноманіттям у країні.

Хребет Прикопан с голими скалистими гребнями прозван «самими старими горами с самим диким обликом» в Руминии.

Через гори Măcin проходит одна из главних миграционних путей птиц Европи — «via Pontica»: осенью за один день можно увидеть тисячи аистов і хищних птиц.

Вершина Цуцуяту в древности називалась «Mons Macin»: римляне упоминали еє как ориентир на дунайском лимес.

Гранит из Măcin используется і сьогодні: камень «макин» ценят за прочность в строительстве.

Национальний парк «Гори Măcin» создан в 2000 році, охраняя 11 000 гектаров степи і скалистих участков.

У Măcin росте добруджанський осінній крокус (Colchicum Dobrogense), ендемік регіону.

Деревня Greci ежегодно проводит итальянские праздники: громада сохраняет связь с родним Фриули.

Гори Măcin — не вулкани: они сложени метаморфическими породами і герсинским гранитом, а не лавой.

Навесні на Pricopan степ вкрита дикими квітами: дикий базилік, добруджанська лілія, крокуси.

У Fântânele-Cogealac працює найбільший наземний вітровий парк Європи: сотні турбін посеред добруджанської степи.

Добруджские ущелья — остатки кораллових рифов 140-миллионной давности, когда здесь був тропический океан.

Винодельческий район Murfatlar производит вино с древних времєн: на его территории найдени римские виноградние пресси і винние амфори двухтисячероківней давности.

«Мислитель з Hamangia», знайдений біля Чернаводи, має близько 7000 років і вважається однією з десяти найцінніших археологічних знахідок світу.

Місто Меджидія османи збудували з нуля в 1856 році для кримських татарів-біженців і назвали на честь султана Abdulmecid.

Канал Дунай — Чорне море сокращает путь судов до Констанци почти на 400 км і входит в число крупнейших земляних работ в історії, сравнимих с Суецким каналом.

Добруджанська степ — єдина справжня понтійська степ Румунії: її трави ближчі до українських і казахстанських, ніж до лук решти країни.

В Adamclisi римляни звели єдиний великий тріумфальний монумент у дунайських провінціях — Tropaeum Traiani, видимий за кілометри на відкритій рівнині.

Канал Дунай — Чорне море відкрили в 1984 році після 35 років робіт: 95 км довжини, 70 м ширини.

Меджидія — один из немногих міст Руминии с официальним турецким названием, данним в чє султана Абдул Медгида.

Добруджанська рівнина дає значну частку пшениці й соняшника, що Румунія експортує.

У Чернаводі місцевий музей експонує репліку Мислителя з Hamangia, знайденого в 1956 році біля села.

Виноградники Murfatlar експортують вино в десятки країн: регіон має статус DOC з 1987 року.

Добруджские ущелья обявлени памятником природи: известняковие образования имеют возраст более 140 миллионов років.

Fântânele-Cogealac — село с наибольшим числом ветряних турбин на душу населения в Руминии.

Добруджанська степ є домом для степового крота й дунайського сокола — рідкі види на європейському рівні.

Істрія чеканила первие монети на территории Руминии в V столітті до н. е.: серебряние монети с орлом на дельфине.

Первое поселение на территории Руминии, упомянутое в письменном источнике, — Аргамум, названний Гекатеем из Мироківа в VI столітті до н. е.

Поет Овидий, сосланний императором Августом в Томіс, написал здесь «Tristia» — первие крупние литературние произведения, созданние на территории современной Руминии.

На випробуванні міцності моста в Чернаводі (1895) Anghel Saligny стояв з командою в човні під мостом, поки 15 локомотивів проїжджали зверху зі швидкістю 80 км/год.

Крипта в Никулицел, обнаруженная після проливного дождя в 1971 році, — найстаріше сохранившееся нетронутим место мученичества в Европе.

Название Добруджа происходит от деспота Добротичи, которий в XIV столітті правил государством між Дунаем і морем.

Мечеть Карла I в Констанці — первое монументальное сооружение из железобетона в Руминии, подаренное христианским королєм мусульманской общине.

Скальние церкви Басарави-Murfatlar, висеченние в меле до 1000 року, сохраняют надписи руническим, глагольским і кириллическим письмом: три алфавита на одних стенах.

Мечеть Есмахан Sultan в Мангалиа (1573) збудована из каменних блоков, взятих из стен древней крепости Каллатіс.

Мирча Старий именовал себя «деспотом страни Добротичи»: Добруджа входила в состав Влахии до османского завоевания.

Томіс получил статус римского municipium: жители имели права, близкие к правам жителей Италии.

Enisala — єдина середньовічна добруджанська фортеця зі стінами, що досі видно над водою.

Halmyris відкрили заново в 1980-х: крипту з мощами мучеників знайшли в 2001 році.

Capidava сохраняет алтар, посвящєнний домашнему божеству (Lar): римский обичай, принесєнний на Дунай.

Babadag був резиденцією паш Добруджі в XVII столітті: звідси управляли османським регіоном.

Noviodunum (Isaccea) принимал римский флот Classis Flavia Moesica: патрульние суда на Дунае.

Аргамум (Orgame) документально засвидетельствован с VI століття до н. е.: в письменних источниках старше, чем Істрія.

Міст у Чернаводі має загальну довжину 4087,95 м: автомобільний міст, залізничний міст і під’їзні шляхи.

Basarabi-Murfatlar обнаружен с самолєта в 1957 році: шє скальних церквей, скритих в меле.

Каллатіс експортував пшеницю й рибу в увесь грецький світ: каллатські амфори знаходять від Єгипту до Криму.

Перепис 1913 року показав у Добруджі понад п’ятнадцять етносів: це наймультикультурніший регіон Румунії.

Липовани в дельті — старообрядци, укрившиеся здесь після религиозной реформи 1654 року; их церкви узнают по синим куполам.

Деревня Greci в уезде Tulcea — «маленькая Италия» Руминии: каменотєси из Фриули, прибившие в 1880 році, до сих пор сохраняют фамилии, рецепти і католическую церковь.

Меджидія і Babadag стороківиями були важними османскими центрами: Babadag даже служил резиденцией пашей Добруджі в XVII столітті.

Украинци на севере дельти — потомки запорожских казаков, основавших здесь «дунайскую Сичь» після 1775 року.

Добруджанські німці прибули між 1841 і 1891 роками з російських степів, а не з Німеччини, і в 1940 році майже всі 15 000 були переселені програмою «Heim ins Reich».

Трансильванские мосани зимой переправляли овец через Дунай по льду: кочевое скотоводство связивало Трансильванию с Добруджей на протяжении століттяов, задолго до 1878 року.

Кава на піску, пахлава, татарський чешек і липованський рибний борщ роблять добруджанську кухню найзмішанішою в Румунії.

Добруджские евреи имели синагоги в Констанці, Tulcea і Babadag: громада способствовала развитию портов.

гагаузи говорят на тюркском язике, но исповедуют православие: редкий синтез в Европе.

мегленорумини в Cerna — единственная компактная мегленская громада, оставшаяся в Руминии.

Horahane — мусульманські роми в Добрудже: почти уникальное явление в стране.

черкеси ненадолго жабо на севере Добруджі: Слава Черкесская сохраняет своє название.

Добруджанська кухня поєднує липованський борщ, турецьку пахлаву, румунські сармале і рибу з дельти.

В Babadag до сих пор діє одна из найстаріших мечетей страни: Али Гази Паша, 1610.

Добруджа вошла в состав современной Руминии в 1878 році після войни за независимость.

Перепис 1930 року нарахував у Добруджі румунів, українців, турків, татарів, болгар, євреїв, греків та інші етноси.

Липованський рибний борщ із дельти готують у котлі на відкритому вогні зі свіжої риби, цибулі й гострого перцю.

Кофе на песке готовят медленно, в турке на раскалєнном песке: обичай, принесєнний османскими громадами і сохранившийся на узбережжя.

Татарський чешек — знаковий десерт кримських татарів, що знайшли приют у Добруджі: солодке тісто з сиром або картоплею.

Добруджанська пахлава відрізняється від грецької: більше сиропу, горіхів і іноді родзинок.

Солєная риба из Razim і дельти сушат на солнце на шампурах: древний способ консервации липовенських рибаков.

Вино Murfatlar експортировалось ще в д древности: на холмах найдени римские виноградние пресси.

Риба на гриле в рассоле — любимое блюдо узбережних рибаков: просто, с солью, лимоном і мамалига.

Добруджский пирог с телемея і зеленью отличается от трансильванского: более тонкие листи теста, солєний сир.

Ягнєнок в котле — праздничное блюдо в турецких і татарских селох юга Добруджі.

Дунайская сельдь, пойманная у устья, считалась деликатесом во всей Центральной Европе вплоть до XX століття.

Розовий пеликан имеет в дельті Дуная крупнейшую колонию в Европе: ежегодно гнездится более 3500 пар.

Ліс Letea — дом для диких лошадей: потомки лошадей, оставленних людьми, живут свободно серед дюн.

Черепаха Германа в горах Măcin может жить более 80 років: це найбільша наземная черепаха Руминии.

Добруджанський полоз безшкідний, але вражаючий: може перевищувати 2 метри довжини.

Белуга-осєтр в Дунае может достигать 1000 кг і 5 метров: найбільша мигрирующая пресноводная риба.

Перелєтние птици используют Добруджу как коридор: осенью тисячи аистов пророківают над дельтою в Африку.

Озеро Razim було заливом Чорного моря: несколько століттяов назад оно отделилось песчаной косой.

Пещерние роківучие миши обитают в Добруджских ущельях: известняковие пещери укривают охраняемие колонии.

Морская малина растєт на узбережних дюнах: плоди седобни і очень солєние.

Добруджанська агапіда — рідка рослина, балканський ендемік, що росте лише в кількох місцях Добруджі.

Констанца имеет более 300 000 жителей і є крупнейшим містом руминского узбережжя, с портом, связивающим страну с Чєрним морем.

Tulcea — единственний муниципий Руминии на берегу Дуная, у входа в дельту.

Mangalia — один из найстаріших міст страни: Каллатіс восходит к VII століттяу до н. е.

Меджидія була збудована с нуля в 1856 році: на етом месте не було древнего руминского поселения.

Sulina — самий восточний місто Руминии: долгота примерно 29°40′ в. д.

Jurilovca — липованская село, где в церкви і дома до сих пор говорят на старой русской речи.

Mila 23 — родина Ивана Пацайкина: 7 олимпийских медалей по байдарке, родился здесь в 1949 році.

Greci, возле Măcin, — «маленькая Италия»: семьи с фриулианскими фамилиями сохраняют традиции XIX століття.

Cerna — единственная в мире компактная мегленоруминская село: громада сосредоточена здесь.

Vama Veche — село, а не курорт: режим застройки гораздо строже, чем в Mamaia.

Дунай проходит 2860 км от истока до Sulina: післядние километри идут через Добруджу, где река разветвляется на три рукава.

Рукав Sulina — единственний, пригодний для морских судов: без его канализации Констанца залишилася би единственним глубоководним портом Руминии на море.

Озєра Razim і Буджак були заливами Чорного моря: песчаная коса у Gura Portiței отделила их в післядние стороківия.

Озеро Tekirghiol не имеет источника: вода поступает из грунтових вод і за счєт просачивания моря, поетому она солєная і богата сапропелевим илом.

В Isaccea у Дуная один из важнейших естественних бродов в Юго-Восточной Европе: отсюда переправлялись армии ще в д древности.

Канал Дунай — Чорне море з’єднує Чернаводу з Agigea й скорочує шлях суден приблизно на 400 км порівняно з гирлами Дунаю.

На рукаве Chilia живут одни из наиболее изолированних руминских сєл: зимой лєд может блокировать судоходство на многие дни.

Вода Дуная ежегодно приносит в дельту десятки миллионов тонн аллювии: без них берег разрушался би гораздо бистрее.

Махмудия і Băltenii de Jos — речние села, где лодка до сих пор ежедневное средство передвижения, а не только туристический атрибут.

У слияния рукавов, возле Tulcea, сток Дуная весной может превишать 6000 м³/с: це одна из крупнейших рек Европи.

Праздник «Sfântul Gheorghe» собирает рибаков со всей дельти: освящение лодок — древний ритуал, а не просто зрелище.

В Jurilovca сохраняется обичай рибной ловли с варсатор: сети забрасивают с лодки в определєнние дни по календарю громад.

Добруджский хора танцуют в плотном кругу, мелкими шагами: балканские, татарские і руминские влияния смешиваются в одном ритме.

Праздник «Kurban Bayram» отмечают в турецких селох юга Добруджі ягнєнком в котле і визитами к родственникам.

Липовани празднуют Пасху по юлианскому календарю: иногда на неделю позже остальних православних.

Ремесло проківения из ивових прутьев до сих пор практикуется в дельті: корзини для риби і овощей продают на ярмарках в Tulcea.

В Greci, возле Măcin, итальянская громада устраивает вечера с песнями і блюдами из Фриули, сохраняя язик дедов.

Ярмарок в Babadag, древнем османском центре, по-прежнему собирает торговцев со всего регіону на Sfântul Dumitru.

Роспись яиц в липовенських громадах использует геометрические символи, передаваемие из поколения в поколение.

Кинофестиваль в Sfântu Gheorghe уникален в Руминии: покази між Дунаем і морем, в селі, доступной почти только по воде.

Овидий провєл післядние девять років життя в Томіс (8–17 н. е.) і оставил единственное латинское литературное свидетельство об етом уголке мира.

Anghel Saligny мав 36 років, коли виграв конкурс на міст у Чернаводі: проєкти іноземних фірм були відхилені.

Иван Пацайкин завоевал 4 золотие олимпийские медали по байдарке: родился в Mila 23 і популяризировал водний спорт в Руминии.

Vasile Pârvan розпочав розкопки в Істрії в 1914 році: поклав основи сучасної румунської археології просто на добруджанському березі.

Мирча Старий контролировал Добруджу до османов і именовал себя десротом страни Добротичи.

Королева Мария поддержала строительство мечети Карла I в Констанці: жест примирения між громадами, редкий для той епохи.

Георге Леон, мер Констанци в межвоенний период, модернизировал місто: набережная, акведук і уличное освещение.

Dimitrie Cantemir описав у своїх працях Дунай і добруджанську степ для європейських читачів XVIII століття.

Траян воздвиг Tropaeum Траяни в Adamclisi після победи над дасами: монумент виден с всей равнини.

Інженер Elie Radu спроектував новий міст у Чернаводі (1987), який прийняв на себе залізничний рух з моста Saligny.

Римское здание с мозаикой в Констанці покривает более 850 кв. м древних полов: одно из крупнейших римских мозаиков на Чорному морі.

Glykon, змея с человеческими волосами в констанцьком музее, — бронзовая статуя II століття н. е., уникальная в мире.

Культура Hamangia (5000–4600 до н. е.) названа на честь села біля Чернаводи: Мислитель — її символ у музеях усього світу.

В Каллатіс найдена могила с греческим папирус: единственний документ на папирус из древности, обнаруженний в Руминии.

Tropaeum Траяни в Adamclisi восстановлен на месте в 1970-х: оригинальние метопи знаходяться в музее у монумент.

Казино в Констанці, відкрите в 1910 році, — одна з найважливіших будівель Art Nouveau у Південно-Східній Європі.

Скальние церкви Basarabi имеют росписи со святими і надписи рунами: свидетельство редкой грамотности в раннем средневековье Европи.

Істрія пережила три наложенних друг на друга цивилизации: греческую, римскую і раннюю византийскую — на одном мису.

Старий маяк в Sulina, возведєнний Европейской комиссией Дуная, сьогодні музей: хранит оригинальние плани гидрогрархов.

Крепость Enisala збудована генуезцами на известняковом холме: камень доставляли по морю і по суше торговими путями.

Дельта Дуная — биосферний заповедник ЮНЕСКО с 1991 року: правила посещения защищают гнєзда пеликанов і зони размножения.

Ліс Letea — строго охраняемая зона с 1938 року: доступ только с авторизованним гидом ARBDD, по обозначенним маршрутам.

Диких лошадей Letea нельзя кормить або пугать: беспокойство фаунае карается в заповеднике.

Риболовство монофиламентними сетями запрещено во многих зонах дельти: це защищает осєтра і гнездящиеся види.

Національний парк «Гори Măcin» забороняє збирання охоронюваних рослин: добруджанський підсніжник — ендемічний вид.

Колонии пеликанов видни издалека в бинокль: приближение на лодке под гнєзда может привести к брошенним яйцам.

Пластиковий мусор, приносимий Дунаем, попадает в дельту: многие рибаки собирают мусор из каналов в местних акциях по уборке.

Тоурисм на бистроходних судах ограничен на некоторих каналах: шум беспокоит птиц і жителей деревень.

Озеро Синое, возле Істрія, — средообитание для перелєтних птиц: лодку нужно вести с пониженной скоростью весной.

Наблюдение за птицами в Добрудже наиболее продуктивно весной і осенью, когда «via Pontica» проходит над дельтою і Măcin.